Діти та підлітки мають такі ж почуття, що й дорослі, але їм може бракувати здатності розуміти та інтерпретувати їх. Тому дорослим важливо бути готовими до розмови, про що саме говорити і як.

Почуття дітей у кризових ситуаціях

Смерть або розлучення в сім'ї можуть викликати у дитини почуття тривоги і смутку. В той самий час на дитину впливають також події, які відбуваються у світі, наприклад воєнні події в Україні, кліматична криза чи інші кризи та катастрофи. Зазвичай, діти можуть мати доступ до інформації про те, що відбувається у світі через соціальні мережі.

Діти можуть відчувати: гнів, радість, страх, глибокий смуток і величезну втрату — так само, як і дорослі. Однак думки дітей про події та їх наслідки відрізняються від того, як думають дорослі. Як наслідок, дорослі іноді не помічають страждання дітей, оскільки діти реагують на них по-іншому. 

Незалежно від віку дитини, важливо, щоб ви були присутнім та доступним дорослим. Докладіть особливих зусиль, щоб допомогти дитині відчути себе в безпеці та зрозуміти, що сталося. Важливо адаптувати інформацію до віку дитини і проявляти увагу до ознак поганого самопочуття, таких як біль у животі, головний біль або зміни в поведінці, які є природньою реакцією дітей на ненормальні події. Продовжуйте заспокоювати, підбадьорювати і проявляти терпіння, якщо протягом певного періоду дитина відчуває більшу потребу бути поруч з вами або шукає безпеки в інший спосіб.

Вісім порад про те, як говорити з дітьми про важкі події

Наші психологи діляться корисними порадами про те, як говорити з дітьми про важкі події.

1. Спитайте дитину, чи є у неї запитання? Дайте дитині поділитися своїми думками і занепокоєннями. Уважно слухайте і будьте відкритими до діалогу. 
2. Намагайтеся відповідати на запитання дітей якомога простіше. Уникайте зайвих деталей. Якщо у вас немає відповіді, так і скажіть.
3. Якщо десь сталася криза або катастрофа, розкажіть про те, що робиться для допомоги постраждалим. 
4. Не показуйте своє занепокоєння. Почуття легко передаються. Дитина може зчитати вашу стурбованість і перейняти її. 
5. Говоріть чесно! Слідкуйте за тим, щоб ваші слова відповідали дійсності, але не лякайте дитину.
6. Думайте про те, як ви розмовляєте з дитиною. Уникайте жорстких виразів. 
7. Зберігайте спокій і приділіть розмові достатньо часу.
8. Займайтесь з дитиною тим, що відволікає її від страшних речей. Не треба постійно тримати телевізор або інші екрани увімкненими.

Звертайте увагу на потреби маленьких дітей

Маленькі діти мають такі ж почуття, що й дорослі, але не завжди можуть чітко висловити свої потреби. Їм важливо, щоб дорослі звертали на них увагу і намагались зрозуміти. У кризових та стресових ситуаціях фізичний контакт між дитиною та батьками часто зменшується саме тоді, коли він найбільш необхідний. 

Крім того, наймолодші діти легко піддаються впливу реакцій людей, які їх оточують. У дітей раннього віку часто проявляються наступні реакції на кризові ситуації: вони частіше плачуть, більше хочуть бути поруч з дорослими, важче переносять розлуку з батьками, мають проблеми зі сном або втрату апетиту.

Порада:

• Близькість і турбота особливо важливі.
• Намагайтеся проводити час у місці, де дитина відчуває себе в особливій безпеці.
• Поговоріть спокійно про те, що сталося.
• Дозвольте іншим дорослим взяти на себе частину турботи про дитину, якщо найближчі до неї люди перевантажені.

Як говорити з дітьми дошкільного віку

Діти дошкільного віку часто потребують допомоги дорослих, щоб висловити свої думки та запитання словами. Розповсюджене так зване «магічне мислення», коли діти сприймають світ з власної точки зору і виходять з того, що вони самі можуть впливати на події. Іншими словами, дитина може вважати, що трагічна подія сталася саме через неї, і тому відчувати провину.

Реакцією дошкільнят часто є поведінка, яка була притаманна їм у ще молодшому віці: їм важко розлучитися з близькими, вони бояться бути покинутими, поводяться вперто, а також відчувають біль у животі і почуття провини.

Порада:

• Приділяйте дитині більше часу та будьте поруч. Запевніть дитину, що з часом ситуація зміниться і наблизиться до норми.
• Говоріть чітко. Уникайте таких термінів, як «пішов» або «заснув», коли хтось помер. Дитина може вважати, що така інформація не є остаточною.
• Уникайте неприємних або тривожних деталей, але стежте за тим, щоб ваші слова відповідали дійсності.
• Підтвердіть почуття дитини і запевніть її, що вона не самотня.
• Дитині може бути корисно поговорити з дорослим поза сім'єю, якому вона довіряє.
• Фізичний контакт дуже важливий.

Розмова з дітьми про війну

Діти часто помічають зміни в суспільстві. Поширено думати, що діти не помічають зростання обговорень війни. Але вони часто це роблять, і тоді можуть потребувати допомоги, щоб зрозуміти, що вони бачили чи чули. Наприклад, молодшим дітям часто важко оцінювати ризики та небезпеки, вони інтерпретують інформацію про війну далеко як небезпеку для себе.

Не бійтеся запитати дитину, що вона сприймала. Якщо дитина висловлює занепокоєння, ви можете скористатися тією ж порадою, що й при розмові про інші складні події, залежно від віку дитини. Дітям зазвичай допомагає чітка інформація про власну безпеку та безпеку родичів.

Особливо складно відповісти на питання про причини війни та чому люди йдуть на війну. Одне з правил — починати з власного уявлення про причину ведення війни. Якщо ви не впевнені, чому, не бояйтеся розповісти дитині.

Спілкування з дітьми, які мають досвід війни

Діти з власним досвідом війни часто знаходять новини чи обговорення про неї більш страшними. У деяких випадках це може викликати складні спогади, які сильно впливають на дитину. Цим дітям потрібна чітка інформація про власну безпеку та безпеку своїх родичів. Їм також може знадобитися допомога, щоб розрізнити тут і зараз, час і інше. Наприклад, що раніше було страшно бути в зоні бойових дій, але дитина тут і зараз у безпеці.

Якщо існують ризики для родичів в інших країнах, потрібно нормалізувати тривоги дітей. Дітям потрібно пояснити, що хвилюватися за родичів — це не дивно, і що ви, як дорослі, також можете хвилюватися за тих, хто перебуває у зоні ризику. Наприклад, щоб зменшити тривожність, ви можете надати дитині інформацію про те, що робиться для допомоги тим, хто перебуває в небезпеці. Якщо у дитини є ознаки травми, слід звернутися за допомогою до медичного працівника. Наприклад, дитина може бачити сильні повторювані кошмари про воєнні переживання або поводитися так, ніби зараз знову відбувається страшний спогад.